For the Record / Важливі Документи
СТАНОВИЩЕ ПРОВОДУ ОУН: Криза державного ладу
Політична криза в Україні, яка виникла під час формування коаліційної влади, є кризою державного ладу. Вона свідчить про те, яку загрозу для стабільності в державі та спокою у суспільстві несе прийняття доленосних законів нашвидкуруч або «в пакеті» за поданням політичних авантюристів. Закладена Медведчуком та Морозом міна сповільненої дії у вигляді політичної реформи спрацювала і зводить нанівець головний здобуток Помаранчевої революції – перебрання українцями у свої руки президентської влади.
Останні вибори в Україні показали, що застосування демократичних принципів при відсутності національно свідомої української політичної еліти та низькому рівні правової культури в українському суспільстві, викликаних довготривалим перебуванням в колоніальній залежності від Росії, дають вкрай негативні та небезпечні результати, які загрожують втратою незалежності та існуванню самої держави.
При наявності в українському суспільстві двох антагоністичних груп за умовною ознакою «державники – антидержавники», обрання дієздатного парламенту є ілюзією, адже результатом компромісу антагоністів буде творення недійових, нежиттєздатних законів. Тому замість поважного законодавчого представницького органу українці ще тривалий час матимуть паразитуючу систему «Верховна Рада», яка під словесною риторикою про захист народу, вирішуватиме свої шкурницькі інтереси. Останні приклади діяльності Верховної Ради: забезпечення депутатам преференцій різного роду в т.ч. високого рівня оплати праці, саботаж процесу утворення Конституційного Суду, довготривалий процес формування коаліцій різного ґатунку - є яскравим свідченням її справжньої сутності.
В існуючих умовах більше ніж що-небудь потрібна сильна й ефективна Президентська влада для збереження суверенітету, територіальної цілісності Української держави та ролі верховного арбітра нації. Український парламентаризм має розвиватися відповідно із розвитком структурованого громадського та громадянського суспільства, з рівнем національної та політичної свідомості.
Суспільний діалог буде результативним, якщо відбуватиметься на платформі беззастережного визнання всіма учасниками необхідності творити Українську Самостійну Соборну Державу. Заперечення права українців на власну незалежну державу та домінування у ній, а також будь-які дії, скеровані на підрив політичної та економічної стабільності в Україні, ми оцінюємо як вороже ставлення до української нації.
Чергова ескалація напруженості в українському суспільстві - ініційована В.Морозом і непокараними фальсифікаторами президентських виборів, прибічниками В.Януковича. Своїми протизаконними діями: пропагуванням федералізації України та прийняттям на контрольованих ними територіях місцевими органами влади рішень про надання російській мові державного статусу - вони дестабілізують політичну ситуацію в Україні, чим сприяють реваншистським планам Москви, яка не може змиритися з існуванням Української Держави.
Ми вважаємо, що існуючі в Україні політичні партії не справилися із своєю роллю в суспільстві щодо формування представницьких органів влади. Маючи надмірні амбіції щодо участі в політичних процесах, партійні організації підтримали ідею запровадження пропорційної виборчої системи майже на всіх рівнях рад, керуючись власним інтересом - отримати право формувати представницькі органи влади за партійними списками. Але, водночас, вони виявились неспроможні своїми структурами та наявним членством забезпечити виконання обов’язків, що витікають з отриманих повноважень. Тим вони створили надзвичайно складні умови для волевиявлення виборців, внаслідок чого значна кількість громадян була фактично позбавлена права голосу.
Парламентські партії спричинились до політичної кризи, у виникненні якої був присутній чинник надмірної амбіційності чільних політиків та їхня нездатність результативно провести політичні переговори з партнерами та опонентами.
Національно-державницькі сили, які були витіснені з парламенту прагматичними конкурентами, мають також зробити висновки. Ці вибори показали, що, навіть при існуючому рівні політико-правової свідомості в суспільстві, не вдається політикам ошукати українського виборця красивими закликами про свої наміри творити українську правицю, коли, фактично, діють навпаки.
Ми вважаємо, що політичні лідери та існуючі політичні партії мають нести відповідальність за свої дії. Зазнавши поразки на виборах, вони не мають морального права беззаперечно претендувати на політичне лідерство в майбутніх коаліціях та блоках. Ми також вважаємо, що на підтримку в суспільстві мають претендувати політичні організації, в яких передбачена і відбувається ротація керівних кадрів. Українське суспільство потребує подальшої партійної трансформації в напрямку творення організацій з більш чітко окресленою ідеологією та реальними, а не популістськими програмами.
Шлях у майбутнє ми бачимо через оновлення суспільного діалогу та поступ до українських ідеалів з допомогою нової національної правиці. Основи для її творення були запропоновані нами ще напередодні завершення останніх парламентських виборів. Сьогодні ведеться активна робота у сприянні процесам оновлення та омолодження існуючих громадських та політичних структур і мобілізації українців навколо перспективних об’єднавчих ідей та виразно окреслених національних інтересів.
Кожна політична криза є водночас шансом для нового початку. Націонал-державницькі сили повинні використати цей шанс, піднятися на вищий щабель національної самосвідомості, перестати працювати на інших, на „прагматиків” і домогтися реальних успіхів у боротьбі за владу.
Ми звертаємося до Президента України Віктора Ющенка вжити всіх необхідних заходів для збереження незалежності та цілісності України і, в разі подальшої ескалації напруженості в суспільстві та творення хаосу в державі, не вагаючись запровадити пряме президентське правління.
Адже саме на українську правицю покладають надії мільйони українців, прагнучи мати в Україні – українську владу.
Провід ОУН (р),
24 липня 2006 року
